Ескіна Омеро Мансі та Сур

Ким був Омеро Мансі

Омеро Мансі народився як Омеро Ніколас Мансьоне Престера 1 листопада 1907 року в Аньятуї, у провінції Сантьяго-дель-Естеро. Вікіпедія називає його поетом-піснярем танго, а також кінорежисером. Він недовго працював у журналістиці, потім викладав літературу та іспанську мову, доки через політичні причини, пов'язані з його членством у Громадянському радикальному союзі, його не виключили з викладання, і він звернувся до мистецтва. Він помер у Буенос-Айресі 3 травня 1951 року від раку у віці 43 років. У 1935 році він брав участь у перших днях FORJA — політичної групи, яку Вікіпедія описує як народний націоналізм.

Пісні та кіносценарії

Манці працював у двох медіа. У 1934 році він заснував журнал під назвою Micrófono, присвячений радіо та аргентинському кінематографу, а також став співавтором сценарію фільму Nobleza Gaucha, що вийшов у 1937 році. З 1940 року він писав сценарії разом з Улісесом Петі де Муратом, і, за даними Вікіпедії, цей дует отримав премію «Срібний кондор» за найкращий адаптований сценарій у 1943 році за фільм «Війна гаучо». У танго він найбільш відомий завдяки текстам, покладеним на музику Анібаля Тройло та Луціо Демаре: Sur, Barrio de tango, Malena та Che bandoneón. Вікіпедія також згадує серед його робіт такі фільми, як «Каранчо з Флориди» (1938) та «Дикі пампаси» (1945), не уточнюючи його роль у кожному з них.

Поет південного боку

Іспанська Вікіпедія зазначає, що Манзі провів юність у Помпеї, районі на півдні міста, і що саме він надихнув багато його танго; тепер одна з вулиць там носить його ім'я. Сайт самого закладу формулює це просто: одного такого твору, як Sur, достатньо, щоб описати Манзі як людину Буенос-Айреса. Саме це відчуття поета, нерозривно пов'язаного зі своїми вулицями, і є тією ідеєю, на якій побудована ця кав'ярня.

Пісня Sur

Музику до Sur написав Анібаль Тройло, а слова — Мансі. Вікіпедія зазначає, що оркестр Тройла вперше записав її 23 лютого 1948 року з Едмундо Ріверо як вокалістом, і того ж року вона вийшла на RCA Victor. Ті самі виконавці вперше зіграли її наживо в нічному клубі в Буенос-Айресі під назвою Tibidabo. Співак із дозволу Мансі вніс до слів дві невеликі зміни; одна замінила «florando» на «flotando», і саме ця версія стала загальновизнаною. Серед кавер-версій — записи Хуліо Соси, Неллі Омар, Роберто Гойєнече та Андреса Каламаро. Вікіпедія додає, що Тройло й Мансі мали й інші хіти в 1940-х, але жоден не зрівнявся із Sur, яку вона називає, мабуть, найулюбленішим аргентинцями танго.

Анібаль Тройло — друга половина Sur

Анібаль Тройло народився в Буенос-Айресі 11 липня 1914 року і помер 18 травня 1975 року. Відомий як Пічучо — ім'я, яке дав йому батько, — він був бандеоністом, композитором, аранжувальником і керівником оркестру, і, за словами Вікіпедії, його оркестр був одним із найпопулярніших серед соціальних танцюристів у золоту добу танго. Мансі написав слова до музики Тройла в Sur, Barrio de tango і Che bandoneón, а після смерті Мансі 1951 року Тройло написав Responso його пам'яті. Едмундо Ріверо, який заспівав Sur 1948 року, згодом знову записувався з Тройлом, зокрема для альбому Tango recio 1963 року.

Про що ця пісня

Вікіпедія описує Sur як елегію за втраченим коханням, розгорнуту серед пам'яток південної частини Буенос-Айреса, і як плач за тим, як змінився район. Ріг вулиць Сан-Хуан і Боедо — одне з місць, названих у пісні, і туристична служба Буенос-Айреса зазначає, що поет увічнив цей ріг у ній. Цей путівник не цитує слів; їх несе латунна табличка на власній стіні кафе, а будь-який запис дає змогу почути їх у виконанні.

Послухайте перед поїздкою

На будь-якому стрімінговому сервісі є запис 1948 року оркестру Тройла з Едмундо Ріверо, а пізніші кавер-версії дають добре порівняння: Хуліо Соса, Роберто Гойєнече та Андрес Каламаро кожен співає її по-своєму. Потім спробуйте Malena, яку Вікіпедія датує 1941 роком із музикою Лусьо Демаре, і Che bandoneón 1950 року. Двадцять хвилин прослуховування змінюють вечір: шоу побудоване на репертуарі Мансі, тож ви впізнаватимете обриси пісень, коли вони починаються, і зможете стежити за ними, навіть коли слова іспанською. Іспанська Вікіпедія зазначає, що Malena була натхненна Неллі Омар і присвячена їй — одній із співачок, які згодом виконали кавер Sur, що пов'язує дві з цих пісень.

Стіл, за яким її написали

Туристична служба Буенос-Айреса зазначає, що Мансі написав Sur 1948 року за одним із столів кафе, і стаття іспанської Вікіпедії про цей заклад також каже, що він написав її там. Стаття міста про танго в Боедо додає, що там само він написав слова Che, bandoneón, і описує кафе як типову танго-хату Буенос-Айреса, де відвідувач може повечеряти й подивитися шоу. Сприймайте це як традицію кафе, підтверджену містом. Власний сайт закладу каже, що музиканти, які зробили танго найхарактернішим мистецтвом міста, проходили за столами кафе, — це та сама історія, розказана з іншого боку стійки.

Кафе з багатьма назвами й табличками

Заклад зазначає, що бар на цьому розі було зведено 1927 року, і в 1940-х він став символом міської культури Буенос-Айреса. Міська туристична служба Буенос-Айреса розповідає, що деякі місцеві мешканці пам’ятають бар на цьому місці ще з 1914 року. Спершу він мав назву El Aeroplano, від 1937 року — Nippon, після того як його придбали японські партнери, від 1948 року — Canadian, а сучасна назва, за їхніми даними, походить із 1981 року. Кафе зачинилося 6 березня 1999 року і знову відкрилося 2001 року після реставрації, що зберегла оригінальні фасади. Фасад прикрашають кілька пам’ятних таблиць, серед них таблиця від Сенату, яка оголошує цей ріг Національною історичною пам’яткою, а намальовані літери над вікнами називають танго Мансі, їхніх композиторів і роки. Десять хвилин надворі при денному світлі — час, витрачений недаремно.

Від столика в кафе — до сцени

Сьогодні кафе — це танго-ресторан із вечірніми шоу. Заклад описує виставу, побудовану навколо композицій Мансі, з присвятами Карлосу Гарделю, у тому, що він називає золотою добою танго, за участю п’ятнадцяти артистів на сцені. Вікіпедія датує цю золоту добу приблизно 1935–1952 роками, тож Sur належить до її пізніших років. Програми змінюються, тому жоден твір не гарантований, але вечір будується на піснях, які вписали цей ріг у пам’ять міста. Ви сидите на розі, який ці пісні зробили знаменитим.

Читати далі: Танго-шоу Homero Manzi: квитки

Кому це не підходить

Якщо ви прийдете на цей ріг заради історії, вас може спіткати розчарування: це діючий ресторан, а не музей. Вечірнє танго-шоу — головна причина завітати сюди. Якщо ви хочете, щоб текст пісні пояснили рядок за рядком, спершу прочитайте переклад, адже Мансі писав іспанською. А якщо ви надаєте перевагу невеликим залам, майте на увазі, що зала тут простора; путівник по квитках розповідає про це докладніше. Це шоу не є лекцією: воно представляє танго, а не біографію Мансі, тож якщо це для вас важливо, прочитайте історію цього рогу тут заздалегідь.