Танго, мілонга та вальс: що це таке

Музика Ріо-де-ла-Плати

У 2009 році ЮНЕСКО внесла танго до свого реєстру нематеріальної культурної спадщини як традицію, спільну для Аргентини та Уругваю. Зазначається, що танго розвинули міські нижчі верстви Буенос-Айреса та Монтевідео — з європейських іммігрантів, нащадків поневолених африканців і місцевих кріольйос регіону. ЮНЕСКО називає три складові — музику, танець і поезію, — і шоу, подібне до того, що відбувається в Esquina Homero Manzi, поєднує всі три на одній сцені.

Ритм

Вікіпедія описує танго як музичний стиль у розмірі 2/4 або 4/4. На практиці це означає рівномірний пульс. Щоб його відчути, не потрібна підготовка: просто притупніть ногою — і ви вже в ритмі.

Оркестр

Класичний ансамбль — це оркестра тіпіка. Вікіпедія зазначає, що до його складу входять щонайменше дві скрипки, флейта, фортепіано, контрабас і щонайменше два бандонеони, а також додає, що згодом керівники оркестрів відмовилися від флейти й замінили її контрабасом. Бандонеон — інструмент, найтісніше пов'язаний з танго. Шоу з невеликим живим гуртом зберігає ту саму родину інструментів, але з меншою кількістю виконавців.

Бандонеон

Бандонеон — це різновид концертини, на якому грають, втягуючи та виштовхуючи повітря через міхи й натискаючи кнопки, так що кожна кнопка дає різну ноту залежно від напрямку руху міхів. Вікіпедія зазначає, що його розробили в Німеччині в середині 1800-х років, що він потрапив до Аргентини близько 1870 року разом з емігрантами та моряками, як вважають, і що до 1910 року німецькі виробники виготовляли його спеціально для аргентинського та уругвайського ринків. Свою назву він отримав від Генріха Банда.

Мілонга

Мілонга — це музичний жанр регіону Ріо-де-ла-Плата, культурне коріння якого сягає XIX століття, і Вікіпедія вважає її попередницею танго. Мілонгу описують як пристрасну хабане́ру, у якій усі чотири долі звучать виразно, що надає їй майже вальсового відчуття. У програмі вона додає зміну ритму. Це слово також уживають на позначення танцювальної зустрічі, але на вечері з шоу-програмою ви чуєте саме музику.

Вальс

Вальс — це вальс Ріо-де-ла-Плати, і він рухається у трьох. Вікіпедія зазначає, що розвинувся особливий стиль танго, адаптований до музики vals criollo, який характеризується тридольним метром. Слухач може почути зміну: пульс рухається трійками, а не двійками чи четвірками.

Пісня і слова

Танго може виконувати оркестр сам або із солістом попереду. Вікіпедія зазначає, що Карлос Гардель сприяв розвитку танго-кансьйон, співаного танго, у 1920-х роках, коли музика перемістилася з нижчих верств суспільства до більш респектабельної форми. Такі поети-піснярі, як Омеро Мансі, згодом надали музиці її літературності: слова Sur — серед найулюбленіших. Програма, що спирається на Мансі та Гарделя, спирається на цю співану традицію.

Що додає шоу

Сценічне шоу — це не соціальний танець. Танцівники виступають для публіки, а не танцюють разом із нею. Саме тому шоу — чудовий перший вечір для відвідувача, який ніколи не танцював: ви сидите, вечеряєте, якщо обрали вечерю, і дивитеся. Якщо згодом захочете потанцювати, пошукайте мілонгу — зібрання, де люди танцюють між собою, і це зовсім інший вечір, ніж цей.

Читати далі: Танго-шоу Homero Manzi: квитки